Примушують йти в добовий наряд чи направляють у відрядження, а у Вас на утриманні малолітні діти. Чи законні такі дії командування частини? Консультує Військовий адвокат.
Як Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так і Статут внутрішньої служби Збройних Сил України гарантує, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються і на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).
Стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей. Така допомога, серед іншого, полягає у наданні додаткових трудових прав і пільг, особам, що мають дітей.
Кодекс законів про працю передбачає певні особливості залучення осіб, які мають дітей до надурочних робіт, якими і є за своєю суттю добові наряди та направлення у відрядження.
Статтями 176, 186-1 КЗпП України заборонено залучати до нічних, надурочних робіт (якими по суті і є добові наряди), робіт у вихідні дні і направляти у відрядження:
- вагітних жінок;
- жінок, що мають дітей віком до трьох років;
- батьків, які виховують дітей віком до трьох років без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.
Крім того, статтями 177,186-1 КЗпП України встановлені обмеження щодо залучення до нічних, надурочних робіт і направлення їх у відрядження. Так, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без згоди:
- жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю;
- батьків, які виховують дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.
Проте на практиці такі гарантії залишаються виключно на папері. Командування частин нехтує цими положеннями та в примусовому порядку виставляють матерів/батьків малолітніх дітей в добові наряди чи примушують їхати у відрядження за межі міста проживання.
Цим самим обмежуючи права дітей на соціальний захист, батьківську турботу та піклування, передбачені Конвенцією ООН про права дитини, Конституцією України, Сімейним кодексом України та Законом України «Про охорону дитинства».
Проте як з цим боротись?
Про кожне порушення своїх прав варто заявляти. Тим паче, що Статутом внутрішньої служби, передбачено право на звернення із службових та особистих питань до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
Шукаєте зразок рапорту?
Звертайтесь до нас у ЧАТ!
コメント