У 2017 році законодавець вперше ввів поняття "особа, звільнена з військової служби" в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Введено воно було з метою передбачити право членів сімї на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця після звільнення зі служби через поранення при захисті Батьківщини. Але щось пішло не так...
Ми отримуємо звернення від членів сімей військовослужбовців, про те, що вони отримують відмови у виплаті через те, що смерть військового настала більше ніж через рік після звільнення, хоча й від поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
В одній зі справ, при захисті Батьківщини військоослужбовець отримав важке поранення, через що, за станом здоров'я був звільнений з військової служби. Хвороба прогресувала і через декілька років захисник помирає. Дружина, яка весь час боролася за життя подружжя звернулася до МОУ про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки смерть чоловіка повязана із захистом Батьківщини. У відповідь отримує відмову, через те, що смерть настала більше ніж через рік після звільнення зі служби.
Таке рішення органу влади вважаємо протиправним через те, що воно хоча й грунтується на нормі Закону, однак ця норма суперечить Конституції України, а тому не підлягала застосуванню. Ось чому.
У 2016 році, редакція пункту першого статті 16 Закону виглядала наступним чином:
“...Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби…”
Вказана норма хоча не мала посилання на “смерть осіб, звільнених з військової служби”, однак Верховний суд сформулював висновок щодо застосування цієї норми й до звільнених зі служби осіб. Згідно цього висновку, редакція пункту першого частини другої статті 16 Закону передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця, навіть якщо смерть настала після звільнення зі служби.
Верховний суд вказав, що це право не залежить, ні від строку настання смерті після звільнення, ані від наявності в останнього на момент смерті статусу військовослужбовця. Єдине, що смерть має бути наслідком захворювання (травми, поранення) отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби. Тобто законодавство, з урахуванням роз'яснень Верховного суду щодо його застосування у спірних відносинах передбачало право, яке в силу статті 22 Конституції України не могло бути звужене.
У подальшому, з метою унеможливити уникнення держави від від обов’язку здійснення виплати одноразової грошової допомоги членам сім’ї військовослужбовців (згідно пояснювальної записки) шляхом звільнення зі служби за станом здоров’я осіб, які отримали захворювання, контузії, травми, каліцтва, пов’язаних із захистом Вітчизни, а також прямо передбачити право членів сім'ї звільненого військовослужбовця на допомогу у разі його смерті, 07.04.2017 до Верховної Ради України внесено проект Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців”.
Згідно пояснювальної записки до проекту закону, як необхідність його прийняття зазначалося наступне:
“...Відповідно до чинної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон): "одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження ним військової служби". Згідно з пунктом 11 статті 10-1 Закону, військовослужбовець може перебувати на лікуванні в госпіталях Міністерства оборони України безперервно не більше чотирьох місяців, після чого він направляється на проходження військово-лікарської комісії та звільняється зі служби. В результаті склалась ситуація, що, в разі смерті особи, яка помирає внаслідок захворювання, травми, контузії чи каліцтва, які були отримані такою особою під час проходження (виконання обов’язків) військової служби, члени її сім’ї не отримують одноразової грошової допомоги з боку держави, якщо такі особи померли вже після звільнення зі служби, не у статусі військовослужбовця. Випадки, коли сім’я залишається без батька та годувальника, який помирає через захворювання, набуте під час виконання обов’язків військової служби не є поодинокими. Лише за два роки (період 2014-2016 рр.) Військово-лікарська комісія Міністерства оборони України видала 10 084 (Десять тисяч вісімдесят чотири) постанови, що пов’язують травму, контузію, каліцтво чи захворювання із захистом Батьківщини. З них 4123 (Чотири тисячі сто двадцять три) постанови стосуються саме набуття захворювання при проходженні військової служби. Проте, навіть при наявності документу, що пов’язує набуття захворювання із захистом Батьківщини, члени сім’ї померлого від захворювання не можуть отримати одноразову грошову допомогу. Також, беручи до уваги те, що формулювання пункту 2 статті 16 Закону містить неточності, які дають підстави по-різному трактувати положення щодо випадків, в яких має здійснюватися виплата, норма надає можливість державі ухилятись від обов’язку здійснення виплати одноразової грошової допомоги членам сім’ї військовослужбовців шляхом звільнення зі служби за станом здоров’я осіб, які отримали захворювання, контузії, травми, каліцтва, пов’язаних із захистом Вітчизни…”
Тобто ми бачимо цілком справедливе бажання законодавця посилити соціальний захист військовослужбовця та членів їх сімей.
Однак уже в процесі обговорення законопроекту, до нього були внесені зміни, які нівелювали цілком обгрунтовану ініціативу, перетворивши її на таку, що навпаки, всупереч статті 22 Конституції України, звузила права членів сімей загиблих на отримання гарантованої допомоги від держави.
Ці зміни були затверджені законодавцем і 06.09.2018 пункти 1 і 2 частини 2 статті 16 Закону були викладені у новій редакції. Цією новою редакцією передбачено у разі “смерті особи, звільненої з військової служби” виплату одноразової грошової членам його сім'ї, але лише у разі, якщо смерть такої особи настала протягом року після звільнення з військової служби.
Зміни Закону становили втручання Держави у встановлене Законом право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки всупереч попередній усталеній практиці встановили обмеження в його реалізації через установлення темпоральних характеристик (часового відрізку), а отже, звузили його реалізацію.
Встановлення часового обмеження для реалізації передбаченого законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак за умови, що воно не порушує сутності права, має легітимну мету та його досягають домірними засобами. Тобто воно має бути справедливим та об’єктивно виправданим. В даному випадку, з огляду на воєнну агресію росії, цього дотримано не було.
Виглядає неприродним створення умов, за яких заради допомоги рідним, військовослужбовець, який отримав невиліковну хворобу або поранення в армії, має намагатися померти за рік після звільнення, в іншому випадку родина, що знаходилася в нього на утриманні залишиться без гарантованої державою допомоги.
Було б добре, якби законодавець вилучив необгрунтовані строкові обмеження та гарантував допомогу усім, хто втратив здоров'я або рідну людину при захисті Батьківщини.
А поки що нами подані позовні заяви, у яких ми звертаємо увагу суду на неконституційність норми закону та сподіваємося на застосування Конституції України як норми прямої дії. Якщо ж суд не побачить ознак неконституційності, нас чекає розгляд справи Конституційним судом Віримо в справедливість. Єдине питання вчасності підтримки членів сімей загиблих воїнів.
Якщо Вам порібна консультація з питань отримання одноразової грошової допомоги за поранення або смерть рідної людини, звертайтеся в ЧАТ або телефоном просто зараз!
Comments