Верховний Суд відмовив розглядати як зразкову справу щодо обмеження з 01 січня 2025 року виплати пенсії пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України N 1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану"

УХВАЛА

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа N 200/116/25

адміністративне провадження N Пз/990/5/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Кравчука В.М., Стеценка С.Г., Тацій Л.В., Шарапи В.М.,

розглянувши подання судді Донецького окружного адміністративного суду Духневича О.С. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи N 200/116/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У січні 2025 року через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якій він просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення з 01 січня 2025 року виплати пенсії у обмеженому (фіксованому) розмірі 27292,52 грн;

- зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2025 року виплату пенсії позивачеві у розмірі 32737,08 грн. без застосування обмежень, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України N 1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням виплачених сум.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що є пенсіонером МВС, має статус інваліда війни II групи та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії по інвалідності за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року N 2262-XII (далі - Закон N 2262-XII).

Станом на 31 грудня 2024 року пенсія виплачувалась у розмірі 32737,08 грн. однак з 01 січня 2025 року відповідачем було виплачено пенсію в зменшеному розмірі в сумі 27292,52 гривні.

З метою з'ясування причин зменшення виплати пенсії, позивач 03 січня 2025 року звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Відповідач листом від 07 січня 2025 року повідомив позивача, що розмір пенсій, які перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року N 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року N 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року N 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі N 200/116/25.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року вирішено звернутись до Верховного Суду з поданням про розгляд справи N 200/116/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, як зразкової.

17 лютого 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду зареєстроване подання судді Донецького окружного адміністративного суду Духневича О.С. від 31 січня 2025 року про розгляд справи N 200/116/25 Верховним Судом як судом першої інстанції (далі - подання) у порядку частини першої статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вказане подання надійшло разом з матеріалами адміністративної справи N 200/116/25.

Доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової обґрунтовано, зокрема, тим, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень аналогічні справи знаходяться в провадженні інших окружних адміністративних судів, зокрема: Вінницького - 120/965/25; Львівського - 380/1703/25, 380/1109/25, 380/646/25 та інші; Одеського - 420/2246/25, 420/2236/25, 420/2034/25 та інші; Полтавського - 440/789/25, 440/986/25, 440/984/25, 440/996/25, 440/998/25, 440/999/25, 440/663/25, 440/660/25 та інші; Хмельницького - 560/1046/25, 560/1126/25 та інші; Харківського - 520/1046/25, 520/1941/25, 520/1905/25, 520/1846/25 та інші; Чернігівського - 620/955/25, 620/614/25 та інші.

У всіх вищевказаних адміністративних справах:

1) позивачі є особами, які отримують пенсію відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року N 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України";

2) відповідачами є суб'єкти владних повноважень (територіальні органи Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку яких перебувають позивачі;

3) спірні відносини стосуються нарахування та виплати з 01 січня 2025 року пенсії із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України N 1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану";

4) позивачами у зазначених справах заявлено аналогічні за суттю вимоги (визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення з 01 січня 2025 року виплати пенсії у обмеженому (фіксованому) розмірі та зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2025 року виплату пенсії без застосування обмежень встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України N 1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням виплачених сум).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі N 200/116/25 як зразковій, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 4 КАС України зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Порядок і умови ініціювання та вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі наведені у статті 290 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 290 КАС України, якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 290 КАС України у поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, уважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, у тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи.

В аспекті наведеного необхідно зазначити, що інститут зразкових рішень запроваджений з метою підвищення ефективності правосуддя шляхом розвантаження судів та спрощення процедури розгляду справ. Розгляд типової справи як зразкової має відбуватись у правовідносинах, які виникли насамперед внаслідок нового чи зміненого правового регулювання у певній сфері суспільних відносин, що в свою чергу зумовлює необхідність скерування практики застосування таких змін з метою їх правильного сприйняття і реалізації.

Аналізуючи наведені положення процесуального закону для визначення доцільності ухвалення зразкового рішення у згаданій категорії спорів, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у справах N 360/1809/20, N 620/4149/20, N 300/3440/20, N 600/3364/22-а, N 240/19602/22 про те, що інститут зразкової справи запроваджений з метою вирішення Верховним Судом питань застосування норм матеріального права у значній кількості адміністративних справ, які характеризуються аналогічними позовними вимогами та підставами виникнення спору, однаковими нормами, які регулюють спірні правовідносини, а також відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень.

Верховний Суд констатував, що лише наявність усіх вищезазначених ознак типових справ може бути підставою для висновку про доцільність ухвалення рішення у зразковій справі задля забезпечення передбачуваності та єдності правозастосовної практики у певній категорії спірних правовідносин та швидкого розгляду значної кількості однотипних справ.

Крім того, кількісний показних типових справ безумовно має значення при вирішенні питання про доцільність ухвалення зразкового рішення. Це вбачається безпосередньо зі змісту частини першої статті 290 КАС України.

Проте, необхідно також зауважити, що доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів має виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року N 1402-VIII).

Тобто "доцільність" є дещо ширшою категорією, аніж "кількість" однотипних спорів, які потребують однакового підходу до їх вирішення, тож не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України мають ознаки типових, тому механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно використовувати лише як спосіб зменшити навантаження на суди першої інстанції.

Якщо виходити з того, що інститут зразкової справи є одним із способів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики, то в такому випадку основним орієнтиром для застосування цього механізму, на думку колегії суддів, має бути необхідність усунення (вирішення) проблеми неоднакового чи суперечливого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори у яких виникли за аналогічних обставин справи та однакового правового регулювання спірних відносин.

Тобто має існувати чітко окреслена проблема чи складність у правозастосуванні (зумовлена, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин) на прикладі типових справ, кількість яких у поєднанні з необхідністю узгодження підходів до їх вирішення і визначатиме доцільність ухвалення зразкового рішення в певній категорії спорів.

Також варто додати, що неоднаковість підходів до вирішення однотипних спорів може проявитися, коли складеться певна (суперечлива чи неоднакова) судова практика їх розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, яка власне і засвідчить цю відмінність у правозастосуванні.

У такому контексті зразкове рішення слугуватиме для судів першої та апеляційної інстанцій своєрідним взірцем, орієнтиром того, як потрібно застосовувати закон і вирішувати подібні справи.

Аналогічну позицію з приводу мети застосування процесуального механізму ухвалення зразкового рішення було висловлено в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі N 420/13452/20 та від 07 листопада 2022 року у справі N 600/3364/22-а.

Однак, у поданні судді Донецького окружного адміністративного суду Духневича О.С. достатньою мірою не розкрито, у чому суд бачить проблему щодо застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України N 1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (зумовленої, зокрема, нечіткістю чи суперечливістю законодавства, наявністю неоднакових підходів до його тлумачення і застосування, неузгодженістю судової практики вирішення цих спорів; неможливості надання самостійної відповіді на поставлені ним питання, з приводу яких пропонує висловитися Верховному Суду).

На думку Суду, недостатньо передати для вирішення Верховному Суду справу як зразкової тільки тому, що такі справи непоодинокі; передусім має існувати складна (нестандартна) правова проблема, яка потребує однакового вирішення для значної кількості (типових) справ.

Відсутність же правозастосовчої практики у певних категоріях справ і наявність неоднакового застосування судами першої та/або апеляційної інстанцій норм матеріального права, ухвалення цими судами різних і суперечливих судових рішень у спорах окремої категорії, без врахування уже сформованої правової позиції Верховного Суду, не зумовлюють автоматичного і безумовного прийняття Верховним Судом справи до провадження як зразкової, і не визначені процесуальним законом як обов'язкові підстави для відкриття провадження у зразковій справі.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в ухвалі від 04 лютого 2021 року у справі N 400/6132/20.

До того ж, на думку колегії суддів, зазначена у поданні кількість типових справ є незначною та не визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, а відомості про наявність нерозглянутих типових справ даної категорії в інших судах відсутні.

За правилами частини шостої статті 290 КАС України Верховний Суд відмовляє у відкритті провадження у зразковій справі, якщо подання не відповідає вимогам частини першої та (або) другої цієї статті.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що у поданні судді Духневича О.С. не міститься належних і обґрунтованих міркувань, з посиланням на значну кількість подібних справ, у тому числі в інших судах, які б зумовлювали доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової, тобто подання не відповідає вимогам частин першої та другої статті 290 КАС, у відкритті провадження за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду Духневича О.С. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи N 200/116/25 у порядку статті 290 КАС слід відмовити.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо застосування норм Закону N 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа N 400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа N 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа N 580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа N 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа N 340/3144/21) та інших Верховний Суд встановив, що норми Закону N 2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року N 7-рп/2016. Таким чином, будь-яке обмеження максимального розміру пенсій є протиправним.

Керуючись статтями 4, 248, 290 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду Духневича О.С. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи N 200/116/25.

2. Матеріали справи N 200/116/25 разом з поданням та доданими документами повернути до Донецького окружного адміністративного суду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді: Кравчук В.М.

Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.

Шарапа В.М.